Мітинг-реквієм присвячений 75-ій річниці визволення Піщанського району від німецько-фашистських загарбників
19 березня біля пам’ятника загиблим в роки Великої Вітчизняної Війни в с. Студена відбувся мітинг-реквієм присвячений 75-ій річниці визволення Піщанського району, села від німецько-фашистських загарбників.
З вітальним словом до присутніх звернувся сільський голова – Олексій Кирнасівський та попросив покласти квіти до Обеліску Слави в знак пошани перед воїнами, полеглими за визволення Батьківщини. Усіх полеглих вшанували хвилиною мовчання.
Біллю та горем, смертю та скаліченими долями відізвалася у душах студенян Друга світова війна.
22 липня 1941 року в Студену увірвались німецько-фашистські загарбники. Розпочались масові арешти мирних жителів. Шалений опір чинили ворогам наші захисники.
Та сили були нерівні, село і поселення були окуповані німецькими, а потім румунськими загарбниками. Та волелюбний народ не скорився. Всі, як один, піднялися на боротьбу з ненависним ворогом.
Жителі села з ненавистю ставилися до ворогів. Проводилась підпільна робота, розповсюджувались таємно листівки, діяв партизанський загін під керівництвом Миколи Федоровича Підгаєцького. Активно допомагали партизанам жителі села Затишне – Нігруца Омельян Петрович і Мурахівський Віктор, та студенян Масний Мойсей Григорович. Відомо, що по-зрадницьки був виданий ворогам Микола Підгаєцький, а Масного Мойсея жорстоко допитували, вимагаючи зізнання у зв’язках з партизанами. Та не добились нічого. За допомогу жителям та партизанам також було заарештовано і доставлено в Рибницьку тюрму голову сільської ради Шпатара Антона Семеновича, голову колгоспу – Кушніра Дениса Яковича, вчителів Копельчука Василя Гнатовича та Обертайла Петра Даниловича. Яких під час наступу наших військ фашисти спалили заживо.
Це тільки деякі імена жителів, відомості про подвиги яких дійшли до нашого часу, та залишилось ще багато невідомих героїв.
У березні 1944 року бійці 5-ої гвардійської повітряно – десантної дивізії визволили Піщанський район, а разом і наше село від фашистів і румунів. Дочекались Перемоги, омріяної, вистражданої, здобутої дорогою ціною. Це було свято, але зі сльозами на очах. Всього для фронту Піщанський район дав 8600 воїнів. Майже половина їх полягла смертю хоробрих. Серед них 483 наших односельців.
Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронті, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб та голоду! Наш обов’язок – бути гідними їхнього подвигу. Усіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на рідній та вільній українській землі.
