19 червня: Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту
Війна росії проти України триває вже понад 10 років. Окупанти прийшли, несучи смерть і насильство, у тому числі й сексуальне. З 2014 року страждають жінки, чоловіки, діти – всі без винятку, хто опинився у зоні конфлікту – громадяни будь-якого віку та статі.
Щорічно 19 червня відзначається Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Його мета привернути увагу до проблеми сексуальних злочинів, а головне – ефективно реагувати та попереджувати сексуальне насильство.
Дата Міжнародного дня боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту була обрана на честь ухвалення 19 червня 2008 року резолюції Ради Безпеки, в якій засудили сексуальне насильство як тактику ведення війни для залякування, помсти за позицію та погляди.
Якщо говорити мовою закону, то «сексуальне насильство в умовах конфлікту» – це зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність, примусові аборти, примусова стерилізація, примусові шлюби та будь-які інші форми сексуального насильства по відношенню до жінок, чоловіків, дівчаток чи хлопчиків.
Національна поліція України розслідує безліч фактів сексуального насильства через війну, серед яких і зґвалтовані діти. У жорстокій війні росії проти України зафіксовані найстрашніші злочини, серед яких зґвалтування немовлят і групове зґвалтування дворічних хлопчиків-близнюків, що призвело до їхньої смерті. Жахливі випадки зґвалтування дітей на очах їхніх батьків та вагітності неповнолітніх, яких зґвалтували російські військові. Російські окупанти безжально ґвалтувати жінок та дівчат, аби ті не хотіли одружуватися, жити статевим життям та народжувати дітей.
Реагувати на цю проблему необхідно комплексно і це глобальне, державницьке питання та допомога світової спільноти. Але дуже часто ми теж можемо зустрітися з людиною, яка зазнала насильства чи стала її свідком. Як себе поводити з тими, хто зазнав насильства?
Вислухайте того, хто ділиться своєю історією насильства, якщо це для вас безпечно. При цьому важливо проявити увагу й турботу. Не ставте питань під час розповіді, а якщо людина відмовляється говорити – не змушуйте. Можливо, потрібно більше часу для встановлення довіри між вами. Дайте зрозуміти, що ви вірите, що вам не потрібні докази та переконання. Ви просто тут і довіряєте історії та пам’ятайте про конфіденційність. Пообіцяйте, що підтримаєте і після розмови. Обов’язково спробуйте з’ясувати та надати інформацію про організації та спеціалістів, які можуть фахово допомогти. Якщо люди говорять вам про те, що їм загрожує або вони можуть заподіяти собі шкоду – то запитайте в них, чи готові вони зателефонувати до екстреної психологічної служби, мотивуйте звернутися за допомогою. У незалежності від статі особливих ознак немає. Дорослі переважно стають закритими та уникають сексуальних стосунків, діти стають не такими життєрадісними.
Як розпізнати насильство?
Звичайно, зовнішньо ніяк. Це такі ж люди, як ми, але які пережили важку подію. Коли людина відмовляється від контакту (будь-якого, навіть просто розмов з фахівцями), якщо у людини нав’язливі спогади про травматичну подію або ж людина просто не хоче згадувати деякі моменти свого життя. Все вище перелічене може вказувати, що ймовірно був такий досвід.
У діток часто можуть бути такі ознаки:
-
страх болю, дитина може переживати насильство як загрозу власного існування;
-
порушення психологічних та тілесних кордонів – дитина не має сили сказати дорослому «ні»;
-
почуття безпорадності;
-
втрата контролю – дитина перебуває у стані постійної напруги, може сформуватися «безпорадна» або «складна» поведінка;
-
знецінення власного «я»;
-
зміщення фокусу з «добре» на «погано» і навпаки.
Через сексуальне насильство діти можуть залучати інших дітей до програвання такого досвіду, а підлітки можуть вступати в ранні статеві зв’язки
Не завжди у людини є сили та ресурси вирішувати проблему тут і зараз. Часто проблему хочуть просто забути. Тому не варто розпитувати, аби повторно не травмувати людину.
Стати об’єктом насильства може кожен, не важливо, скільки років, у що одягнений та як виглядаєш. Тому психологи радять завжди бути пильними. На вулиці – уникати небезпечних місць (якщо це окупована територія – то не наближатися до військових), інформувати близьких про свій маршрут, обережно ставитися до тих, хто проявляє увагу та намагається наблизитися. Якщо потенційний кривдник вас переслідує, а дома нікого немає – не заходьте додому. Краще тікайте у людне місце. Не залишайте дітей самих з малознайомими людьми. Особистий простір та розуміння у дітей правила “тут мене не торкайся”, обов’язково навчити дитину, що її тіло належить лише їй, тому у будь-який момент потрібно зупиняти неприємні дотики. Дитина повинна розрізняти пристойні та непристойні дотики, оголення. Головне – не уникайте розмов на сексуальні теми з дитиною. Довіра – ваша головна місія у стосунках! І головне – правила поведінки з незнайомцями мінімізують ймовірність непрогнозованих ситуацій та небезпек.
Часто насильство залишається поза увагою та безкарним, про нього дізнаємося уже після деокупації території. Такі злочини ворог використовує як зброю, аби зламати, дезорганізувати та підірвати людську гідність. Але сексуальне насильство, пов’язане з війною, не має строку давності. Ці злочини можуть розслідувати й через 5-10 років, коли постраждала людина буде готова заявити про те, що сталося. Світова спільнота має об’єднатися у боротьбі з цими жахливими злочинами, щоб кожна людина, незалежно від статі, віку чи етнічної належності, мала право на безпеку та гідність.
Символ солідарності — квітка ріпаку. Україна закликає партнерів поширювати у своїх публікаціях символ підтримки постраждалих від СНПК — КВІТКУ РІПАКУ.
Цей символ було вперше презентовано в Україні у 2023 році як знак стійкості, відновлення і надії для постраждалих. Квітка символізує силу, здатність відновлюватися й виживати навіть в умовах жорстоких викликів. Ваша підтримка цього символу — це ще один спосіб сказати :
«Ми бачимо. Ми не мовчимо. Ми підтримуємо»
