Шановні жителі громади!
Сьогодні ми зібралися разом у скорботі й водночас у гідності. Чотири роки… Для історії — це мить. Для кожного з нас — це ціла епоха випробувань, втрат, болю, але й незламності.
24 лютого 2022 року змінило нас назавжди. Тоді, у темну годину ранку, ворог сподівався зламати нашу державу за лічені дні. Він не знав головного — він не знав українців. Не знав сили наших воїнів. Не знав єдності нашого народу. Не знав, що в кожному селі, в кожній громаді б’ється серце України.
Наша громада теж стала частиною цієї великої історії спротиву. Хтось узяв до рук зброю. Хтось став волонтером. Хтось прийняв переселенців, поділився останнім, відкрив двері й серце. Наші медики, вчителі, працівники комунальних служб — кожен на своєму місці робив і робить усе можливе, щоб життя тривало.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю наших земляків, які віддали життя за свободу України. Вони назавжди залишаться в історії нашої громади, у наших серцях, у пам’яті наших дітей. Їхній подвиг — це не лише героїзм, це дороговказ для всіх нас: бути гідними, бути сильними, бути разом.
Чотири роки війни навчили нас цінувати прості речі — світанок без вибухів, дитячий сміх, можливість працювати на своїй землі. Вони навчили нас не здаватися. Бо Україна — це не просто територія. Україна — це люди. Це мова, культура, пісня, це хліб на столі й прапор над громадою.
Сьогодні, як ніколи, важливо зберігати єдність. Підтримувати наших військових, їхні родини. Допомагати тим, хто потребує. Працювати для розвитку громади, навіть у складні часи. Бо наша сила — в спільній праці та взаємній повазі.
Ми обов’язково вистоїмо. Ми обов’язково переможемо. Бо за нами — правда, за нами — пам’ять поколінь, за нами — любов до рідної землі.
Дорогі земляки! Дякую кожному з вас за стійкість, за небайдужість, за віру в Україну. Нехай Господь береже наших воїнів, нехай якнайшвидше настане справедливий мир, і нехай у кожному домі запанує спокій.
Слава Україні!
