Увага - Сказ!
Сказ – це надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба, яка супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.
Щорічно від сказу в світі гинуть від 20 до 70 тисяч людей.
Сказом можуть хворіти теплокровні тварини (коти, собаки, сільськогосподарські та дикі тварини). У дикій природі сказ поширений серед лисиць, вовків, єнотів, куниць, кажанів.
Збудник сказу – специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини.
Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
– укус;
– подряпину та мікроушкодження шкіри;
– потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
При укусі разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження.
Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких тварин.
Ознаки сказу у тварин
Вони дуже різноманітні. Найбільш характерні – слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні.
У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.
Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос – пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з’являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.
Найбільш небезпечна інша форма сказу – тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.
При всіх подібних контактах з тваринами необхідно:
-
Промити рану, садно, подряпину великою кількістю проточної води з милом.
-
Обробити рани йодною настоянкою.
-
Накласти стерильну пов’язку.
-
Негайно звернутися в медичний заклад.
Перебіг хвороби у людини
Захворювання настає після інкубаційного періоду (4-6 тижнів), протягом якого вірус з місця проникнення в організм просувається до головного мозку і викликає його запалення. У деяких випадках цей період скорочується до 1-2 тижнів або збільшується до 1 року і більше.
Спочатку з’являються симптоми загального нездужання: температура, нудота, блювота, головний біль, загальна слабкість.
Поступово наростає сильне почуття тривоги, з’являється свербіж, поколювання, тянучі болі по ходу найближчих до місця укусу нервових шляхів.
Далі хвороба переходить у стадію виражених клінічних явищ. Розвивається водобоязнь – хворобливе судомне скорочення м’язів глотки і гортані при спробі пити воду, при вигляді води, при звуці води, що ллється.
Як убезпечити себе від сказу?
-
регулярно вакцинувати парентеральною вакциною свійських, дрібних домашніх тварин; диких м’ясоїдних тварин;
-
уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
-
не торкатися диких чи безпритульних тварин (особливо слід остерігатися безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти);
-
не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
-
виконувати правила утримання тварин;
-
продаж, купівлю, вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші місцевості здійснювати лише за наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу;
-
не слід вбивати домашню тварину, що покусала або подряпала людину, за нею має бути встановлено 10-денне спостереження.
У разі укусу будь-якою твариною – НЕГАЙНО звернутися до лікаря!
Щеплення від сказу – залишається поки що єдиним засобом, щодо запобігання цьому захворюванню. Курс щеплень складає всього шість ін’єкцій і передбачає їх своєчасне проведення відповідно до призначення лікаря і за певною схемою.
Ні в якому разі недопустимо самовільно перервати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні.
