Операція «Запад» по примусовому виселенню українців з України
21 жовтня 1947 року російсько-радянські окупанти розпочали операцію «Запад» по примусовому виселенню українців з України.
Операція «Запад» – наймасовіша депортація, здійснена радянською владою в Західній Україні у 1947 році. Однією з її головних цілей було нейтралізувати діяльність Української повстанської армії та тих, хто їй співчував і допомагав. Протягом доби було вивезено близько 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру.
Регіон охоплення депортацією включав Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
Людей швидко вантажили на підводи або у вантажівки й доправляли до залізниць. На збірку виділяли 2 години, однак на практиці приписи керівництва часто ігнорувалися, намагаючись виконати плани за рекордно короткий час.
Під час виселення виявляли підпільні криївки, вилучали зброю, націоналістичну літературу й антирадянські листівки, брали у полон учасників підпілля, знищували «бандитів». Траплялися випадки збройного спротиву підпілля виселенській акції, однак вони не мали значного успіху.
Масові жовтневі депортації 1947 р. із Західної України були найбільшими серед усіх інших, проведених сталінським режимом з метою «пацифікації» регіону у повоєнний період. Злочинна акція проти людяності зумовила суттєве зменшення сільського населення, порушила статеву та вікову структуру мешканців Західної України. В атмосфері страху і терору селяни стали активніше записуватися у колгоспи, аби убезпечити себе від можливих репресій. Депортація пришвидшила колективізацію західноукраїнського села та знекровила соціальну базу українського націоналістичного підпілля.
